Козятинці святкували Різдво

У святкові дні Різдва Христового в Українській Православній Церкві Храму Почаївської ікони Божої Матері відбулися богослужіння, на які, за давньою традицією, прийшло багато козятинців. У цей світлий день кожен прославляє Богодитятко, Христа

Багато людей зібралося у церкві Почаївської ікони Божої Матері сьомого січня, адже цього дня православний люд святкує Різдво Христове. Отож люди прийшли, щоб розділити радість свята. "Я сповіщаю вам радість велику, бо нині народився вам в місті Давидовому Спаситель, який є Христос Господь",— говорить нам святе Євангеліє. З такою звісткою звернувся Ангел Божий до пастухів, сповіщаючи їм про радість пришестя у світ Христа, Сина Божого. Звертаючись до людей, у своїй проповіді настоятель церкви отець Анатолій, сказав: «Свято Різдва — це свято великої радості і духовного піднесення. Радості тому, що Бог воплотився; радості тому, що Господь приніс на землю мир і всепрощення; радості тому, що Господь смиряється, щоб нас возвисити. Він прийняв на Себе нашу людську плоть, став, як ми, щоби нам бути, як Він. Христос примирив небо з землею, з’єднав людину з Богом. Через Нього слава в вишніх, мир на землі, благовоління в людях. Через Нього ми можемо наблизитися до Отця в Святому Дусі. «І так Ви вже не чужі, — говорить апостол Павло, — не пришельці, но співгромадяни святим і свої Богу».
Різдво — це велика благочестя таїна, в якій джерело нашої вічної радості. Про цю радість можна говорити безконечно. Скільки навколо цього радісного свята склалося прекрасних традицій у різних народів планети! Скільки нам з дитинства знайомого, милого і радісного пов’язано з цим святом. Скільки живе прекрасних оповідань на тему Різдва Христового. Вони часом наївні, але сердечні; різні, але говорять про одне: що в радості Різдва брав участь не тільки невидимий світ, але і видимий, сама природа. В Різдвяну ніч вся земля вітала Богодитятко, не дивлячись на те, що люди спали мертвим сном і ніхто не відкрив Йому двері свого дому, свого серця. Його приютили убогі яслі. Кожна рослина (нехай це буде докором нам людям) приносила у вертеп з поклоном свої дари. Одне дерево — листочок, інше — квіточку, інше - плоди свої, і так пройшли з поклоном усі дерева. Залишилася не при ділі тільки ялинка, в якої нема ні плодів, ні листочків. В скорботі вона стояла в стороні. Тоді Само Дитятко звернуло на неї увагу і запитало, чому вона не підходить. І ялинка відповіла: «Мені немає що подарувати Тобі: ні листочків, ні плодів немає у мене». І Боже Дитятко простягнуло Свої ручки і сказало: «За скромність свою і сердечність весь свій вік будеш зеленіти і прикрашу тебе вічно горящими зірками. Доторкнувся Спаситель до ялинки - і стало так! Ось чому з давніх- давен люди почали в дні Різдвяних свят ставити ялинки.
В цей день, звертаючись до людей, настоятель храму отець Анатолій закликав кожного принести Спасителю дари, тому що Він Сам Себе приніс в жертву за нас, і цими дарами є плоди нашої віри — милосердя, мир, любов і радість, чистота і святість. Наприкінці святкової служби (і це вже стало доброю традицією) шістдесят маленьких прихожан отримали солодкі різдвяні подарунки.